?

Log in

Forgotten hopes

> recent entries
> calendar
> friends
> profile

Sunday, December 10th, 2006
9:38 pm - Ни звука не издают души под стеклом
ЧЁРНЫЕ СЛЁЗЫ

Постоянно мы обнаруживаем апатичную усталость любви
Узнавая всё некрасивое
Мы всякий раз выворачиваемся наизнанку
Заливаемся чёрными слезами
Скучное лицо унылости - единственная связывающая нас часть
Проливающая свет на деградацию
Единственное удовольствие - боль
Заливаемся чёрными слезами
Врезающееся чувство обиды даёт ключи к освобождению
Только мы до сих пор одержимы
Погоней за наказанием собственничества

Ни звука не издают души под стеклом

(1 comment | comment on this)

Saturday, December 9th, 2006
9:33 pm
Знание добра и зла возводить зло в нечестивое божество...
люди устав от света,укрываются в тени телесной субстанции...
мечта о пустоте,которую наполняет Бог,скоро скажется им больше самого Бога...ад создан...

(2 comments | comment on this)

Wednesday, November 15th, 2006
10:09 pm
Час найкращий вчитель...
шкода тільки,що він безжально вбиває своїх учнів.

(2 comments | comment on this)

Saturday, October 21st, 2006
11:14 am - глюки
світанок...краще б ти не прокидався взагалі

current mood: apathetic

(comment on this)

Sunday, October 8th, 2006
8:54 am - De vera Amicitia
Буває люди підсвідомо закривають очі на правду і готові вірити у власну ілюзію,знаючи,що реальність пережити буде дуже важко)
Я ніколи не думала,що належу до таких,але...
Цікаво виходить...чим більше ти маєш друзів,тим більше людей колись тебе зрадить,
чим ближчі вони тобі...тим важче ти це переживеш)
після вчорашнього вечора в моєму списку можна поставити ще 2 хрестики


я не можу пробачити зради навіть тобі,найближчому і найдорожчому
мені шкода...
просто цього я сподівалася найменше

current mood: disappointed

(1 comment | comment on this)

Wednesday, October 4th, 2006
5:55 pm
Прокинулася від холоду
здавалося,вітер з розчиненого вікна доносив запах дощу і опалого листя,як буває,коли настає пізня осінь...
думками я повернулася в той дощовий жовтень минулого року...і нахлинули спогади...
я зіскочила з ліжка і,намагаючись не розбудити нікого,відсунула шуфляду свого столу,де під купою паперів з ескізами знайшла старі фото та сухі кленові листочки, розмальовані та обписані чорною тушшю...зізнання в коханні,які ніколи ніхто не промовляв вголос.
з вікна знову прилинув легкий аромат осіннього дощу,і,закривши очі,я навіть почула шум стукотіння крапель по даху...знову спогади,цілі образи і картинки з минулого...
я підійшла до вікна і довго вдивлялася в далечінь,розглядала зелені дерева парку,намагалася відігнати думки і спогади,але навіть яскраві промені ранкового сонця не розвіяли ілюзії дощу...

(comment on this)

Thursday, September 28th, 2006
8:53 pm
тяжкий був день
навіть не день,тяжкий цілий тиждень
намагалася зібратися з думками і примусити себе зробити хоч щось корисне
на пари вранці не попала,зате намалювала красивий ескіз не відомої мені церкви,сидячи над обривом на Лисій горі...
чомусь майже щодня в мене болить серце
важко дихати,перед очима темніє
перший напад,коли я лежала без сну серед ночі,мене навіть злякав
тепер мені якось байдуже,до лікаря йти всеодно нема часу і бажання
подруга подарувала книгу "Історик",автор-Елізабет Костова...
я давно хотіла купити якусь нову книгу,щоб читати ночами,от подружка вирішила зробити сюрприз)
приємно...

(3 comments | comment on this)


> top of page
LiveJournal.com